Всі вісімнадцять років відновленої державності на етнічній Українській землі спостерігається парадоксальна ситуація. Внутрішня орда (п’ята колона) за потужної підтримки північно-східного сусіда України веде наступ на все українське, а саме – докладаються серйозні зусилля щоб призупинити процес відновлення історичної пам’яті (мови, культури, історії) і відродження української нації. Цей антиукраїнський демарш складається з багатьох чинників. Три чинники є найбільш небезпечними – мовний, історичний і чинник державного устрою.
Національно відродження народу після віків денаціоналізації – це людське право тих, кого примусово денаціоналізовано. Адже факти денаціоналізації, лінгвоциду, етноциду – це реальні факти історії, і, засуджуючи їх, світ має визнати право на національне відродження – невід’ємним правом асимільованих народів. Історія знає приклади такого відродження і приклади таких держав. Коли з різних куточків світу з’їхались до Ізраїлю русифіковані, германізовані, американізовані євреї, держава Ізраїль забезпечила їм відродження національної культури на базі староєврейської мови. Процес цей глибоко демократичний та історично справедливий. Саме на таке повернення мають право примусово русифіковані українці.
Енергетика землі і мови підтримують одна одну і оберігають. Доки народ зберігає свою корінну мову, він зберігає свою землю, в прямому і переносному значенні. Втративши свою мову, цей народ втрачає енергетичну підтримку землі, і енергетика цього краю руйнується під впливом чужинецької мови.
Наслідки цього руйнування катастрофічні. Цю землю і народ потрясають всілякі катаклізми (нищення самої землі, її родючості а також народу посередництвом хвороб), а найстрашніше – втрата духовності.
Якщо народ здобув самостійність, але продовжує розмовляти чужою мовою, то в енергетичному плані він незалежності не здобув. А відтак у такій державі ніколи не буде порядку і стабільності.
Причиною початку розпаду Римської Імперії стала двомовність, вплив Грецької культури і енергетики тут був безумовним. Ця різна енергетика і спричинила початок розвалу, соціальні і політичні суперечності послужили тільки наслідками.
Нав’язується думка, що українцям притаманний природний білінгвізм (двомовність). Одним із промоутерів цієї ідеї, яка не має під собою ні наукового, ні історичного підґрунтя, є доктор радянсько- історичних наук Дмитро Табачник.
Віками російська мова на українських землях насаджувалась силоміць, і за часів Російської імперії, і особливо за 73 роки більшовицької імперії (СРСР).
Доки на українських землях переважала корінна мова навіть в умовах окупації, лихо і негаразди її оминали. Вторгнення Росії і перманентне переселення в Україну величезної кількості росіян, які зневажливо ставляться до інших мов і культур, привело до втрати рідної мови значної кількості українців. Тому українці мають природне право на відновлення рідної мови на своїй Богом даній землі.
Нещодавно запорізькі депутати міської ради продовжили наступ на державну мову. Цього разу вони вирішили, що Запоріжжю не потрібна єдина україномовна газета «Запорозька Січ».
В Харкові може закритися єдина українська газета «Слобідський край». Водночас цього року обласна рада ухвалила рішення направити третину мільйона гривень на «Програму розвитку та використання російської мови у Харківській області». Програма розрахована на п’ять років, у її рамках планується витратити більше двох мільйонів гривен. Коментарі зайві.
Велетенські зусилля направлені також на те щоб українці ніколи не пізнали правдивої історії, щоб дивилися на власну історію крізь радянсько-московські окуляри, продовжували вивчати ту псевдо - історію, яку нам викладали за часів існування УРСР.
Найбільш новітніх україноненависників хвилює те, що все глибше висвітлюється історична правда про історію трьох Голодоморів двадцятого століття, про роль і участь українців у другій світовій війні, про національних героїв.
Ось один з останніх прикладів: донецькі депутати пропонують «школярам критично сприймати інформацію, яка подається в підручниках «Історія України» та « Всесвітня історія». Міському управлінню освіти депутати доручили змінити підхід до викладання історії в школах міста. «Те, що написано в шкільних підручниках історії, не сприяє консолідації нації, не об’єктивно висвітлює історичні події і носить тенденційний характер», - таке рішення прийняли 52 із 54 депутатів, присутніх на сесії Донецької міськради. Донецькі депутати визначили також « спірні» питання історії України. До таких віднесли діяльність Івана Мазепи, однобічне висвітлення подій Другої світової війни та Помаранчевої революції, не згадується назва «Велика Вітчизняна війна». Напевно, донецькі місцеві депутати є «найкращими фахівцями» у галузі історичної науки. І чи входить у сферу їхньої компетенції вирішення таких питань?