"Європейські країни не виявили належного розуміння до політики Ющенка, спрямованої на євроатлантичну інтеграцію, будучи в тому часі ще в якійсь мірі запаморочені утопією, що з Росією можна домовитись у площині належного сприймання Росією демократичних цінностей".
- Чи майбутні президентські вибори дозволять переформатувати український політикум? Чи можна очікувати більшої конструктивності, прагматичності, патріотичності та професіоналізму у формулюванні і захисту українських національних інтересів та пріоритетів у державній політиці?
- Важко прогнозувати висліди майбутніх президентських виборів, але немає жодних підстав очікувати якихось основних змін, якщо б переможцями стали три основні постаті сучасного українського політичного істеблішменту. Вони йдуть на вибори, наголошуючи на правильності їхніх сучасних позицій. Очевидно, що так, як тепер і в минулому вони були дуже залежними від змін у світі, то і в майбутньому вони реагуватимуть на змінені обставини. Одначе цього не вистачає. Для осягнення кардинальних змін у нашому національному житті необхідні нові лиця з нового покоління (яке вже звільнилось від радянських і пострадянських стандартів) і які усвідомлюють собі, що вони і українська нація живуть у зовсім іншому світі і тому по-іншому слід діяти.
Перед ними буде нелегке завдання вести нашу державу за обставин зовсім нової дійсності у світі. За двадцять років ми втратили шість мільйонів нашого населення. Демографічна і екологічна катастрофа остались і надальші проблемами, які у додатку до економічних відносин аж ніяк не дають нам вигідної позиції встоятись у світі - за умов зовсім нової по стилю, але не менш жорстокої боротьби чи конкуренції, прямо за виживання і збереження належного місця народам і країнам у сучасному і завтрашньому світі. У додатку до всіх проблем, які стоїть перед людством (кліматичні зміни, імміграційні та еміграційні процеси, демографія, медична опіка і соціальне забезпечення зростаючим мільйонам старішого населення, спадом населення у робочому віці) і які заторкають Україну, ми входимо в боротьбу за належне нам місце без сконсолідованої нації. Тому вибори Президента, а потім і парламенту, набирають набагато більшої ваги, ніж у минулому. Надіюсь на здоровий глузд наших виборців і на спроможність і готовість нового покоління українських політиків відповісти на ті вимоги часу.
- Зараз рейтинг Президента Віктора Ющенка у межах 3-5%. Наскільки справедливо виборці оцінюють, на Ваш погляд, його діяльність?
- Питання справедливості в оцінці певних суспільних явищ завжди було спірним і це зрозуміло. В оцінці суспільних явищ діячів завжди діє суб'єктивний фактор. Чим більш політично свідоме суспільство, тим менше суб'єктивізму.
Політичний рейтинг Президента Віктора Ющенка різний по різних регіонах України і віддзеркалює, які вартості і в якій частині суспільства України знаходять оцінку. Одначе зводити питання рейтингу до стереотипу Схід-Захід не зовсім правильно. На мою думку, є декілька причин на такий низький рейтинг. Перш за все - стереотип з минулого, де за все, зокрема погане, відповідає перша особа, у даному випадку Президент. Друга причина - це брак належної політичної і адміністративної команди, об'єднаної єдиною програмою дії. У команді «помаранчевих» 2004-2005 року такі особи, як Мороз, Тимошенко, Порошенко, Кінах, Зінченко та інші, переслідували свої цілі, які не були співзвучними, і через це команда розлетілась. Розвал команди не став таємницею, але основну вину на себе мусів прийняти Президент. Він, очевидно, був співвідповідальним, бо, маючи в тому часі величезну підтримку суспільства, не зумів нею покористуватись і своєчасно навести порядок.
Очевидно, що політичні опоненти, зокрема Юлія Тимошенко, Віктор Янукович та Олександр Мороз, воювали з Віктором Ющенком щонайменше нечесними методами і, як не дивно, але їхні протидії дуже часто були синхронізовані з жорстокою кампанією Росії проти України, що знову персоніфіковано як вину Ющенка.
Врешті європейські країни не виявили належного розуміння до політики Ющенка, спрямованої на євроатлантичну інтеграцію, будучи в тому часі ще в якійсь мірі запаморочені утопією, що з Росією можна домовитись у площині належного сприймання Росією демократичних цінностей.