Після перших результатів екзит-полів, проведених 17 січня на виборчих дільницях під час голосування на виборах Президента України, російські журналісти й політики, присутні у вечірній студії телеканалу ICTV, не приховували свого задоволення. Нарешті, мовляв, “з печерним українським націоналізмом буде покінчено”. Тим часом Олег Тягнибок, представник українського “печерного націоналізму” від ВО “Свобода” отримав за попередніми підрахунками аж два відсотки голосів виборців по Україні. Навіть на Львівщині за Олега Тягнибока проголосувало менше, ніж шість відсотків виборців… То де ж він, цей “печерний націоналізм”, якого так бояться росіяни?
Та ми не про це. Ми про російський шовінізм. В Україні. Процвітаючий. Справді “печерний”. Так, на сторінках київської російськомовної газети «Бульвар Гордона» від 5-го і 12 січня 2010 року в дусі кращих совєтських традицій боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» надруковане інтерв’ю (дві подачі) з професором, доктором історичних наук Анатолієм Чайковським під претензійними назвами: «Хворобливий і хирлявий Бандера володів надзвичайними лідерськими амбіціями і в боротьбі за владу був безпощадний» та «Бандера і Шухевич були агентами гітлерівських спецслужб, і цим усе сказано».
Сперечатися з професором і наводити аргументи, які вщент розбивають “аргументацію” та “факти” доктора історичних наук, - марна справа. За роки незалежності побачило світ чимало об’єктивних публікацій на тему ОУН і УПА. Разом з тим не можемо оминути деякі псевдоісторричні інсинуації. Так, професор Чайковський звинувачує українських вояків батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд» у тому, що вони “мирних львів’ян масово розстрілювали, вішали, закопуваливали живцем, а перед убивством над багатьма знущались”. Мовляв, “сотні польських інтелектуалів і тисячі громадян єврейської національності оунівці знищили лише в перші дні окупації”.
Проблема розстрілів мирних жителів у Львові в перші дні німецької окупації розглядалася на Нюрнбергському процесі 15 лютого 1946 року і 30 серпня 1946-го. Прокурор Руденко заявив таке: "Загони гестапівців ще до захоплення Львова мали складені за наказом німецького уряду списки найвидатніших представників інтелігенції, призначених до знищення. Одразу після захоплення Львова почалися масові арешти і розстріли" (Нюрнбергский процесс: Сборник документов в 7 т./ Под ред. Р. А. Руденко. - М.: Госюриздат, 1958. - Т.4. - С.67).
Там же є такі слова: "Вбивства радянських громадян здійснювалися не випадковими бандитськими групами німецьких офіцерів і солдатів, а згідно із затвержденими планами німецькими військовими з'єднаннями, поліцією та СС" (Там же. С.66).
Зрештою можна відвідати інтернет-сторінку http://pl.wikipedia.org/wiki/Theodor_Oberlander і побачити й зрозуміти справжню суть дезинформаційної акції КГБ у справі Теодора Оберлендера (Oberlandera) та батальйону «Нахтіґаль» (Batalionu Nachtigall). Там же поміщені й копії документів КГБ, які розкривають методи дезинформації совєтських спецслужб.
Та є ще й інша цікава інформація. 1948 року еміграційна лондонська газета «Orzel bialy» в №46-48 надрукувала спогади графині Кароліни Лянцкоронської (Karolina Lanckoronska) «Німці у Львові» (2003 року в краківському видавництві «Znak» побачили світ «Wspomnienia wojenne. 22 IX 1939 - 5 IV 1945» Кароліни Лянцкоронської). У цих спогадах вона називає безпосередніх виконавців убивства польських професорів у Львові й польської інтелігенції в Станіславові (нинішньому Івано-Франківську). Лянцкоронська була арештована тамтешнім гештапо, яке очолював гауптштурмфюрер Ганс Крюґер. Саме за його наказом у Станіславові було арештовано і замордовано 250 вчителів початкових і середніх шкіл, лікарів та інженерів.
Під час допитів Кароліни Лянцкоронської, гадаючи, що вона вже ніколи не зможе вийти на волю, Ганс Крюґер похвалився, що саме він брав участь у ліквідації польських вчених у Львові. Повідомив також, що «Feldgestapo» (польова таємна державна поліція) вже мало при собі готові списки осіб, призначених для ліквідації. І тільки-но фельдгештапо опинялося на зайнятій вермахтом території, негайно приступало до виконання наказу. Польове ґештапо не затримувалося довго в одному місці, а рухалося услід з лінією фронту, співпрацюючи з «Einzackommando SS».
Після п’ятитижневого перебуваннея в станіславській в’язниці Кароліну Лянцкоронську було відвезено 8 липня 1941 року до Львова у в’язницю на вулиці Лонського. Там її допитував комісар у справах політичних Вальтер Кутшманн. Він повідомив, що її родичі з королівської італійської сім’ї інтерновані за особистим наказом Генріха Гімлера, і саме тому Кароліну Лянцкоронську допроваджено до Львова.
комбинезоны 2012-2012