Як стало відомо з конфіденційних джерел, один з провідних активістів політичного русинського руху на Закарпатті Петро Гецко (прямий соратник pзвинуваченого по кримінальній справі про сепаратизм Дмитра Сидора), починаючи ще з середини 80-х років (період його навчання в інженерно-фізичному інституті Москви) перебуває на обліку в центральному психдиспансері м. Москви з діагнозом «шизофренія з фазами сезонних загострень”.
Перші прояви зазначеного захворювання Петра Гецка почалися в період його служби в радянській армії в Прибалтиці. Оскільки хвороба виявилася на завершальному етапі служби і проявлялася короткостроковими нечастими приступами, то щоб не псувати біографію молодого солдата, військові медики рекомендували командуванню прибалтійської десантної дивізії направити П. Гецка дослужувати свій військовий термін у Молдавську окрему бригаду охорони, де він останні півроку перебував на охорону полігону і розташованого неподалік підсобного господарства (більш простою мовою - на охороні двох свинарників).
Після закінчення військової служби, під час навчання в інженерно-фізичному інституті м. Москви, хвороба почала прогресувати. Починаючи з другого семестру, в часі здачі першої сесії, П. Гецко, після першого нападу (марення в спілкуванні, рукоприкладство щодо студентки гуртожитку і співмешканця по кімнаті, намір викинутися з вікна) був поміщений для обстеження на щойно створене відділення нейрохірургії інституту ім. Пирогова м. Москви. Після тривалих обстежень і вивчення П. Гецко був переведений для остаточного підтвердження й стаціонарного лікування діагнозу шизофренія із сезонними фазами загострення в міський клінічний психіатричної диспансер м. Москви, де стаціонарно лікувався два місяці. Починаючи з цього періоду, П. Гецко був поставлений на диспансерний медичний облік і проходив щорічне лікування по даному діагнозу.
Після закінчення навчання і невдалих спроб працевлаштування на підприємствах з виробництва електроніки на території України і Росії, П. Гецко регулярно відвідував славнозвісний Московський психдиспансер для відповідного лікування. Як повідомляє колишній працівник КГБ та ФСБ Микола Бурак (теж учасник “русинського руху” Закарпаття) в період Андропова цей диспансер знаходився під прямим контролем КДБ і ефективно використовувався його співробітниками для лікування «інакомислячих». Кажуть, що й сам П. Гецко, як не до кінця виживши з розуму, під час своїх щорічних лікувань підсаджується співробітниками КДБ у палати з «неблагонадійними» і використовувався аж до розпаду СРСР для вивідування потрібної інформації.
Починаючи з періоду здобуття Україною незалежності, свої сезонні профілактичні лікування П. Гецко здійснює в цьому ж таки психіатричному закладі. Як свідчать надійні перевірені дані, протягом трьох останніх років русинський «прем'єр-міністр» лікування проходить на базі центрального військового госпіталю м. Москви. Цікаво. за які заслуги така честь надана русинському «прем'єру»?