Серед вчених і громадських діячів нашого часу ім’я Григорія Дем’яна займає особливе місце. Він – педагог, фольклорист, публіцист, бібліограф, краєзнавець, етнографі небайдужий принциповий вчений–народознавець із глибинним, генетичним відчуттям історії та культури українців, правду про яку відкривав своїм краянам навіть у глухі застійні часи панування компартійної ідеології.
Народився Григорій Дем’ян 2 червня 1929 р. у неповторному куточку Сколівських Бескидів у с.Грабовець, що розташувалось, як у чаші, біля підніжжя гори Маківка, де 29 квітня – 1травня 1915 року Українські Січові стрільці здобули перемогу над російськими військами . До слова: про своє рідне село ювіляр написав і видав власним коштом книгу «Грабовець (історико-народознавче дослідження)», Львів, 2007. ця місцевість згодом стала опорою духу українців, а серпневі щорічні прощі збирали тисячі громадян, які демонстрували свою національну гідність та історичну роль перемог стрільців; а ще у селян побутували оповіді про давні часи, які передавалися дітям, а особливо вплинули на гарт духу і формування націоналістичного світогляду юного Григорія події визвольної боротьби проти польських, німецьких та московських окупантів. Запальний юнак прагнув активної діяльності у одному із бойових загонів УПА, який діяв у Грабівці, та мудрий старший повстанець – «Чорнявий» - порадив кмітливому хлопцю вступити на історичний факультет університету і правдиво оповісти майбутнім поколінням про боротьбу за незалежність України.
У шістнадцять років Григорій Дем’ян розпочав учителювання у рідному селі, а згодом – у Славській, Веренчаніській середній школі, загалом – сорок два роки педагогічної роботи. У 50-70-х роках ХХ ст. Г.Дем’ян працює дуже багато як вчитель-вихователь і вчиться сам – він постійно записує різні жанри народної творчості, публікує їх у всіх доступних збірках фольклору; використовує у роботі з учнями , заохочуючи власним прикладом, до вивчення свого родоводу і тих знань, які оберігали батьки та діди. Саме виховання власним прикладом дало найкращий результат – серед випускників Славської , а згодом і Веренчанської (Чернівецька область) десятирічки понад 50 відсотків вчились у середніх професійних та вищих навчальних закладах, а особливо багато – у педагогічних.
Де б не працював Григорій Дем’ян, він завжди гуртує молодь, вчителів, батьків і створює осередки народознавства, музеї. Григорій Васильович завжди щедро ділився своїми здобутками і методикою роботи у численних публікаціях, а ще більше накопичував своїх записів фольклору, документів тощо. Отже закономірним був його перехід у 1989 р. на конкурсній основі на посаду науковця у Львівське відділення Інституту мистецтвознавства, етнографії та фольклористики ім. М.Рильського (з лютого 1992 р. – Інститут народознавства НАН України у Львові). На той час сільський вчитель Григорій Дем’ян мав 380 публікацій, бо для нього з юного віку було щоденним правилом гасло Івана Франка «Для України жить!» Окрім постійного зацікавлення народною творчістю Григорій Дем’ян досліджував наукову діяльність одного з активних діячів «Руської Трійці» Івана Вагилевича (1814-1866). Його пошуки були викладені у кандидатській дисертації, а 1993 р. у опублікованій монографії «Іван Вагилевич – історик і народознавець» (Київ, «Наукова думка»).